Для Вас, батьки

Як запобігти булінгу?



Як допомогти в навчанні непосидючій дитині
Картинки по запросу непосидюча дитина
Спілкування у сім'ї. Активне слухання.

Картинки по запросу спілкування
Анкета для батьків.

РЕЖИМ ДНЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
Для молодших школярів дотримання режиму дня має особливе значення. З одного боку, їхня нервова система ще далеко не зріла і межа виснаження нервових клітин досить низька, а з іншого боку — нові умови життя, необхідність адаптації до нелегких для організму дитини фізичних і психічних навантажень, пов'язаних із систематичним навчанням, ламання старих стереотипів поводження І діяльності та створення нових, висувають підвищені вимоги до всіх фізіологічних систем. Упорядкованість чергування праці І відпочинку сприяє оптимізації функцій організму, кращої адаптації до умов школи з мінімальними фізіологічними затратами, а порушення режиму дня призводять до серйозних відхилень у здоров'ї дитини, і насамперед до неврозів.
Якщо в дитини помічено дратівливість, занепокоєння, поганий апетит, порушення сну, відставання у фізичному розвитку, то причина найчастіше полягає саме в недотриманні режиму дня. Раціоналізація режиму — один з найефективніших засобів профілактики захворювань і оздоровлення дітей.
З гігієнічних позицій чітко нормуються всі види діяльності і відпочинку дітей. Надзвичайно важливо, щоб всі елементи режиму дня здійснювалися послідовно й у той самий час. Коли попередній етап денного ритму є умовним сигналом для здійснення наступного, це сприяє закріпленню системи стійких умовних рефлексів. Школярі, що неухильно дотримуються режиму дня, швидше втягуються в роботу, ефективніше трудяться, швидше засинають і менше втомлюються.
Основними компонентами режиму дня молодшого школяра є сон, перебування на свіжому повітрі (прогулянки, рухливі ігри, заняття фізкультурою і спортом), навчальна діяльність у школі і вдома, відпочинок на власний вибір (вільний час), прийом їжі, особиста гігієна.
Особливе значення для нормальної життєдіяльності має сон. Не випадково в цьому функціональному стані людина проводить майже третину свого життя. Сон відіграє роль відновлюючого процесу, у якому здійснюється генеральне "чищення" всього організму, він необхідний для нормальної розумової діяльності, комфортного психологічного стану. Скорочення тривалості сну призводить до зниження опірності організму різним інфекціям, відхилення у психіці, погіршення працездатності. Практика свідчить, що відмінної і гарної успішності досягають ті школярі, котрі дотримуються норми сну, і зовсім інша картина у тих, які недосипають. Вченими встановлено, що інтенсивність і якість розумової роботи при систематичному недосипанні знижуються майже вдвічі.
Окрім цього сон, на думку фізіологів, є неспецифічним показником загального стану людини, тому що при будь-яких несприятливих змінах в організмі (внаслідок хвороби, перевтоми, психічних травм) обов'язково спостерігаються порушення сну: безсоння або надмірна сонливість; неспокійний, недостатньо глибокий сон з великою кількістю рухів, що не сприяє відпочинку; нічний головний біль; здригування; кольорові, страшні і нав'язливі сни. Тому контроль за особливостями сну необхідний для оцінки ступеня функціонального комфорту дитини
Отже, гігієнічно повноцінний сон, тобто сон з достатньою тривалістю і глибиною, з точно встановленим часом відходу до сну і пробудження, є найважливішим елементом режиму дня. Діти молодшого шкільного віку мають вкладатися спати о 20 г ЗО хв -20 г 45 хв (але не пізніше 21 г). Раннє засинання дуже важливе для дитини, бо відповідає нормальній біоритмічній кривій коливань цілої низки біохімічних, фізіологічних, психофізіологічних показників. Фізіологи стверджують, шо максимум виділення гормону росту гіпофізом спостерігається в дитини від 22 до 23 год, але не раніше, ніж через годину після засинання . Якщо дитина регулярно лягає спати невчасно, в неї неминуче порушаться процеси росту. Тому, коли організм переходить на "нічну роботу", заважати йому своїми денними турботами не варто. Отже бадьорість дитини в нічні години недопустима.
Перед сном варто виключити із життєдіяльності дитини рухливі ігри, напружені розумові заняття, розмови, які збуджують емоції, перегляд телевізійних передач або фільмів з хвилюючими сюжетами, Що лякають дитину, тобто все те, що збуджує нервову систему. Вечеря має бути легкою і становити не більше 20% денного раціону (молоко, фрукти, овочі та ін.), і не пізніше, ніж за 1,5—2 год до сну. Міцний чай або шоколад на ніч давати дітям не рекомендується. Дуже корисна прогулянка перед сном, обов'язково варто провітрити спальну кімнату. Постіль дитини не повинна бути занадто м'якою, а подушка - великою.

Найсприятливіший час підйому дитини після нічного сну - 7-7,30 год ранку, таким чином, загальна тривалість нічного сну молодшого школяра •10,5-11 год. Дітям з ослабленим здоров'ям, Що швидко стомлюються, з підвищеною збудливістю нервової системи необхідно спати довше. Таким дітям рекомендований денний сон тривалістю 1-1,5 год. Денний сон рекомендується усім першокласникам, При зростанні розумових і фізичних навантажень (у період гострої адаптації до умов шкільного навчання) тривалість сну доцільно збільшувати приблизно на 1 год, щоб пом'якшити десинхронізуючий вплив цих навантажень.
Після підйому учень має зробити гімнастику, ранковий туалет, поснідати і відправитися в школу. Бажано, щоб дитина йшла пішки, не кваплячись. Перебування на повітрі надзвичайно корисно. Це сприяє інтенсифікації фізіологічних функцій у ранкові години, підготовляє організм до майбутньої навчальної діяльності.
Після закінчення уроків бажано, щоб шлях зі школи додому дитина проходила повільно, не витрачаючи зайвої енергії і довше дихала свіжим повітрям.
Вдома учень має переодягнутися, помити руки, пообідати, після чого першокласники й ослаблені діти більш старшого віку мають спати 1-1,5 год. Першокласникам і ослабленим дітям після сну, а здоровим учням другого і наступного класів після обіду, корисно відпочити на відкритому повітрі (у саду, парку, на ковзанці, у дворі) близько 1,5 год, граючись у рухливі ігри, займаючись фізкультурою і спортом. Це надзвичайно корисно для здоров'я, підвищує і життєвий тонус і працездатність дітей. Однак потрібно стежити, щоб фізичне навантаження було помірним. Якщо воно надмірно інтенсивне або перебування на свіжому повітрі затягується, працездатність різко знижується і наступне виконання домашніх завдань буде менш ефективне і якісне.
Самостійні навчальні заняття з підготовки до уроків мають бути строго регламентовані. Існуюча сьогодні думка "більше занять - більше успіхів" помилкова. У жодному разі не слід перевищувати час підготовки уроків, що рекомендується (І кл. до 45 хв, II кл. до 1 год, III і IV кл. - 1,5 год). Це тому, що до домашніх навчальних занять у другій половині дня дитина приступає вже зі зниженою працездатністю після всієї попередньої навчальної діяльності і відносна інтенсивність навантаження для учнів значно підвищується. Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженню, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.
Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можливості немає — затишне місце біля вікна. Стіл поставити так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розмістити етажерку або прикріпити полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця — меблі мають відповідати зростові школяра.
Якщо в сім'ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і в той же час ізольовано. Тоді кожен зможе займатися своїми справами.
Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. У робочому куточку школяра мають знайти місце І квітка, вирощена дитиною, І малюнок чи аплікація, зроблені власноруч, і розклад уроків. Радимо час від часу оновлювати інтер'єр куточка.
Приготування домашніх завдань варто починати завжди у визначені години, не пізніше 16 год, тому що ближче до вечора то менше сприятливим стає функціональне тло. Звичка займатися у той самий час сприяє налаштуванню всього організму на розумову роботу. Відповідно до Листа Міністерства освіти і науки України 1/9-468 від 29.12. 2001 року першокласникам не даються завдання додому, тому у цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.
Самопідготовку учням радимо починати з завдань середньої складності, потім переходити до найскладнішого і важкого матеріалу, а завершувати роботу виконанням найлегших завдань. Такий порядок приготування уроків сприяє поступовому входженню в роботу, складні завдання виконуватимуться на тлі високої працездатності, а легкі — під час її спаду. Спочатку варто виконувати письмові завдання, а потім переходити до усних.
Напружена розумова праця не може довгий час бути ефективною. Тому під час виконання домашніх завдань через кожні 15-20 хв необхідно робити короткі перерви з виконанням фізичних вправ {фіз-культпаузи, фізкультхвилинки) І зняттям зорової напруги (шляхом фіксації погляду на далеких предметах, колових рухів очей та ін.). Це сприяє швидкому підновленню працездатності та запобігає стомленню. Через 40-45 хв роботи варто влаштувати більш тривалу перерву (близько 10 хв).
У режимі дня учня передбачається час, який школяр використовує відповідно з індивідуальними нахилами, бажаннями, інтересами, так тканий цільний час. Ним варто скористатися після самопідготовки домашніх завдань і складає в режимі дня молодшого школяра 1—1,5 год. У цей час учні можуть читати художню літературу, малювати, конструювати, дивитися телевізійні передачі тощо.
Дослідження гігієністів свідчать, то багато дітей чимало часу проводять перед телевізором. Варто підкреслити, Що перегляд телевізійних передач {при всій їхній цікавості, користі для загального розвитку дитини) дає значне навантаження на центральну нервову систему, органи зору і слуху. Тому максимальна тривалість перебування біля телевізора молодших школярів — не повинна перебільшувати 1 години на день.
Читання має займати провідне місце серед усіх загальнокультурних інтересів учня у позанавчальний час. Однак читання також пов'язане і з напругою кори великих півкуль головного мозку і зорового аналізатора. З огляду на це тривалість безперервного читання художньої літератури для молодших школярів не повинна перевищувати 1-1,5 год при дотриманні всіх необхідних гігієнічних рекомендацій (достатнє освітлення, правильно вибрана поза, періодичний відпочинок для очей).
У вільний час діти мають посильно допомагати родині. Молодші школярі можуть залучатися до прибирання кімнати, миття посуду, догляду за кімнатними рослинами і домашніми тваринами тощо. Подібна праця сприятиме не тільки правильному вихованню дитини, а Й фізичному розвиткові, зміцненню здоров'я.
У вечірній час дітям бажано гратися на свіжому повітрі. Особливо корисна прогулянка після вечері, перед сном, тривалістю близько ЗО >в. Вона знімає стомлення, що накопичується на кінець дня, знижує збудження нервової системи, сприяє швидкому засинанню. Діти молодшого шкільного віку мають проводити на свіжому повітрі 3-3,5 год на день. Режим харчування молодшого школяра передбачає прийом їжі чотири-п'ять разів на день: сніданок, другий сніданок, обід, полуденок, вечеря.
Пам'ятайте, що точне виконання режиму харчування сприяє засвоєнню їжі. Коли вона надходить в організм своєчасно (в установлений та звичний час), у шлунку виділяється травний сік. Це покращує травлення. При безладному харчуванні їжі не засвоюється повністю і перевантажує шлунок та кишківник. Особливо шкідливе порушення режиму, коли після нерегулярного харчування розвивається голод. Він, як правило, призводить до переїдання та значного перевантаження організму. Останнє веде до захворювання органів травлення та ожиріння, яке стає ґрунтом для гіпертонії, атеросклерозу та інших захворювань.
У режимі дня школяра достатній час передбачається для гігієнічних процедур. Особиста гігієна — це ранковий і вечірній туалет, ранкова гімнастика з наступними водними процедурами, перевдягання після школи І прогулянок та ін. Кожний із цих елементів потребує небагато часу для виконання, але загалом на них затрачається не менше 3 год на добу.
Основними принципами побудови гігієнічно правильного режиму дня є необхідність його дотримання і врахування вікових особливостей. Правильним режим дня вважається тільки тоді, коли він запобігає розвиткові перевтоми, підвищує загальну опірність організму.
Щоб не створювати напруги в прагненні все зробити за суворо визначеними годинами, варто при реалізації всіх компонентів режиму дня передбачати якийсь ступінь волі, так би мовити, люфт близько ЗО хв. Найголовніше — домогтися того, щоб виконання режиму дня стало для дитини природною потребою, умовою її життя.
                   5 шляхів до серця дитини. 
Поради батькам
Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих/
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше – ЛЮБИТИ!
Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:
• дотик;
• ласкаві слова;
• ніжна опіка.
Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.
Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.
Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:
1) дотик;
2) слова заохочення;
3) час;
4) подарунки;
5) допомога.
Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.
Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.
Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.